Вітаємо на сайті


ПРОПОЗИЦЦІЇ НЕЗАЛЕЖНИХ ПРОФСПІЛОК ДО ЗАКОНОПРОЕКТІВ МІНСОЦПОЛІТИКИ
Цілком очевидно, що положення цих законопроектів суперечать Конституції України, принципам правової, демократичної, соціальної держави, принципам громадянського суспільства, а також тим принципам, функціям і завданням, які має трудове законодавство в сучасній правовій державі.
На сайті Міністерства соціальної політики України 04 квітня 2011 року було опубліковано з метою громадського обговорення три проекти законів України з питань регулювання трудових відносин, здійснення державного нагляду за додержанням трудового законодавства, відповідальності за порушення трудового законодавства, а саме:
– проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо мінімальних розмірів оплати праці та гарантій їх забезпечення)»;
– проект Закону України «Про відповідальність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців та інших суб’єктів підприємницької діяльності у сфері праці»;
– проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про працю)».
Слід зауважити, що опубліковані 04 квітня 2011 року тексти цих законопроектів суттєво відрізняються від тих текстів, які зараз розміщено на веб-сайті Міністерства соціальної політики України. Тобто після їх опублікування до них вносилися суттєві зміни. А тому висловлюємо свою позицію стосовно тих оновлених редакцій зазначених законопроектів, які зараз розміщені на веб-сайті Міністерства.
Можна впевнено стверджувати, що прийняття зазначених законопроектів призведе до погіршення і так вкрай важкого становища найманих працівників, до звуження обсягу та змісту їхніх трудових прав, до відвертої дискримінації молодих працівників, до зниження рівня заробітних плат найманих працівників, до виникнення юридичних колізій і корупційних стимулів в законодавстві, до ще більшого загострення існуючих зараз проблем у сфері праці та навіть до створення нових, зараз не існуючих проблем у цій сфері.
З огляду на дуже низьку юридичну якість цих законопроектів виникають прості риторичні питання: хто конкретно готував тексти таких законопроектів, чи мають ці автори (або автор, якщо законопроект готувався однією особою) хоча б елементарні базові знання з теорії держави та права, чи мають вони уявлення про принципи і завдання трудового законодавства в сучасній правовій державі, чи знайомі вони з нормами Конституції України?
Для аргументації своєї позиції додаємо відповідне обґрунтування до кожного із тих законопроектів з питань праці, які були опубліковані з метою їх громадського обговорення 04 квітня 2011 року на веб-сайті Міністерства соціальної політики України (обгрунтування підготовлено з урахуванням тої редакції законопроектів, яка була розміщена на веб-сайті станом на 22 листопада 2011 року).

Зауваження до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо мінімальних розмірів оплати праці та гарантій їх забезпечення)

Запропоновані у законопроекті зміни, які негативно вплинуть на сферу трудових відносин
– Пропонується внести до чинного законодавства дискримінаційні норми стосовно молодих працівників та встановити, що розмір заробітної плати для молоді на першому робочому місці протягом одного року трудової діяльності в нормальних умовах праці не може бути нижчою 85 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (в чинному законодавстві таких норм немає). Це є грубим порушенням норм Конституції України щодо рівності громадян, щодо захисту честі та гідності кожного, щодо заборони звужувати зміст та обсяг існуючих прав людини, а також порушенням основних принципів правової держави, які не допускають такої дискримінації працівників в залежності від їхнього віку.
– Пропонується нове визначення для терміну «мінімальна заробітна плата», яке є менш вдалим та менш чітким, ніж те визначення, що міститься у чинному законодавстві.
Визначення терміну «мінімальна заробітна плата» відповідно до чинних законів (Закону України «Про оплату праці» та Кодексу законів про працю України) наступне: мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до законопроекту «мінімальна заробітна плата – це встановлений законом розмір заробітної плати за виконану працівником місячну (годинну) норму праці, нижче якого не може встановлюватись заробітна плата працівникам. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірі.» Варто зазначити, що далі в законопроекті є також доповнення про те, що при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових та ювілейних дат. Але слів «за просту, некваліфіковану працю» у законопроекті, на відміну від чинного закону, вже не має.
Крім того, законопроектом пропонується в новій окремій статті Закону України «Про оплату праці» встановити, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, крім випадків частини другої цієї статті (мається на увазі вже згадана вище норма законопроекту про розмір мінімальної заробітної плати молодих працівників на рівні 85% від мінімальної заробітної плати взагалі). Таке доповнення словами «крім випадків частини другої цієї статті» є неприпустимим та антиправовим по своїй суті.
– Законопроектом пропонується встановити, що мінімальна тарифна ставка (оклад) не може бути менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, що є суттєвим звуженням обсягу та змісту трудових прав громадян, тобто порушенням ст. 22 Конституції України, та що взагалі суперечить сутності поняття мінімальної заробітної плати як плати за просту, некваліфіковану роботу.
Чинним законодавством передбачено, що формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
– Законопроектом пропонується ввести термін «гарантована заробітна плата» як встановлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом консультацій у рамках Тристоронньої Комісії, мінімальний розмір заробітної плати працівників відповідних класифікаційних груп, який є обов’язковим для підприємств, установ, організацій, що не входять до сфери дії галузевих угод, та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, крім новостворених суб’єктів господарювання та фізичних осіб протягом перших шести місяців їх господарської діяльності.
Така ідея могла б бути підтриманою. Але слід категорично не погодитись із тим, що мінімальний розмір заробітної плати працівників відповідних професійно кваліфікаційних груп буде визначати Кабінет Міністрів України. Це суперечить вимогам ст. 43 Конституції України (кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом), принципам правової, демократичної, соціальної держави, принципам і завданням трудового законодавства у сучасній правовій державі. До того ж, взагалі невідомо те, чим буде керуватись Кабінет Міністрів України при прийнятті рішень про встановлення тих чи інших розмірів цих гарантованих заробітних плат.
Також норми щодо гарантованого розміру заробітної плати працівників відповідних професійно кваліфікаційних груп пропонується поширювати виключно на працівників підприємств, установ, організацій, що не входять до сфери дії галузевих угод, та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, крім новостворених суб’єктів господарювання та фізичних осіб протягом перших шести місяців їх господарської діяльності. Це є порушенням вимог Конституції України та принципів правової, демократичної держави, які не допускають дискримінацію працівників одних підприємств по відношенню до працівників інших підприємств, а також дискримінацію роботодавців в залежності від того, коли було створено суб’єкт господарювання.
Крім того, в законопроекті взагалі не має визначення терміну «кваліфікаційна група»; також в законопроекті не вказано, хто з працівників буде належати до тієї чи іншої кваліфікаційної групи; не визначено також те, якою має бути різниця між розмірами мінімальної заробітної плати працівників різних кваліфікаційних груп.
Більше того, для роботодавця взагалі не має ніяких проблем для того, щоб «обійти» такі вимоги законодавства щодо гарантованої заробітної плати та сплачувати працівнику заробітну плату в тому розмірі, в якому він сплачує її зараз. А саме, роботодавці просто можуть оформити своїх працівників на неповний робочий день або неповний робочий тиждень та в такий спосіб «обійти» вимоги закону щодо так званої гарантованої заробітної плати.
– Пропонується виключити зі ст. 9 Закону України «Про оплату праці» норму про те, що розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Це є грубим порушенням конституційного права працівників на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини, а також конституційного припису про заборону звужувати зміст та обсяг прав людини. Також необгрунтовано пропонується виключити з чинного законодавства норму про те, що розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, пропонується встановити наступне. Якщо прогнозний індекс споживчих цін на наступний рік менше 105 відсотків, тоді установлюється один термін запровадження нового розміру мінімальної заробітної плати: з 1 січня. Якщо прогнозний індекс споживчих цін на наступний рік становить або перевищує 105 відсотків, тоді установлюються два терміни запровадження нового розміру мінімальної заробітної плати: з 1 січня та з 1 липня. Такі обмеження щодо термінів запровадження нового розміру мінімальної заробітної плати є нічим необґрунтованими та не можуть бути підтримані з огляду на основні засади правової, демократичної, соціальної держави, оскільки в такий спосіб фактично буде заборонено підвищувати до настання зазначених дат розмір мінімальної заробітної плати навіть за наявності у держави відповідних фінансових ресурсів. Це вже повний абсурд.
– Законопроектом пропонується встановити норми про те, що податкові органи будуть здійснювати нагляд та контроль за додержанням роботодавцями законодавства про оплату праці. Проте відповідно до положень законопроекту такий нагляд буде здійснювати (і вже здійснює) також Державна інспекція України з питань праці, в якій працюють фахівці з питань трудового законодавства. Тобто абсолютно різні за своєю природою контролюючи органи пропонується наділити однаковими, дублюючими повноваженнями та функціями. Цілком очевидно, що доцільніше залишити за податковими органами виключно властиві їм функції контролю за правильністю нарахування та сплати податків і внесків та не допускати закріплення однакових дублюючих функцій у сфері контролю за додержанням трудового законодавства одночасно за кількома державними інспекціями.
Запропоновані у законопроекті зміни, які можуть позитивно вплинуть на сферу трудових відносин
– Пропонується більш чітко визначити права Державної інспекції України з питань праці на рівні закону, наділивши її більш широкими повноваження з метою здійснення ефективного контролю за додержанням законодавства про працю.
Це дозволить, по-перше, посилити захист працюючих від зловживань з боку роботодавців, оперативно виявляти порушення законодавства про працю та зменшити кількість таких порушень, по-друге, роботодавці зможуть вимагати від інспекторів праці діяти тільки у спосіб та в межах, що будуть чітко визначені законом.
– Пропонується внести до Закону України «Про оплату праці» наступну норму. Якщо в поточному році розмір мінімальної заробітної плати менше 50 відсотків загального рівня середньої заробітної плати, то розмір мінімальної заробітної плати на наступний рік підвищується не менше двох третіх росту реального валового внутрішнього продукту. Ця норма заслуговує на підтримку, але потребує більш чіткого формулювання (а саме, варто вказати чи враховується при такому підвищенні рівень інфляції за попередній рік).

Загальний висновок
Законопроект не можливо підтримати, оскільки велика кількість його положень суперечить вимогам Конституції України, загальновизнаним принципам правової, демократичної, соціальної держави та тим принципам і завданням, яке має трудове законодавство в сучасній правовій державі. Фактично абсолютна більшість норм законопроекту направлена на звуження трудових прав працівників, на зниження заробітних плат працюючих, на запровадження дискримінаційних норм щодо окремих категорій працівників (в залежності від їхнього віку, місця роботи тощо), на наділення уряду новими повноваженнями на регулювання за допомогою своїх нормативно-правових актів тих питань в сфері оплати праці, які згідно із Конституцією України має право регулювати виключно Верховна Рада України шляхом прийняття відповідних законів.

Зауваження до проекту Закону України
«Про відповідальність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб – підприємців та інших суб’єктів підприємницької діяльності у сфері праці

Запропоновані у законопроекті зміни, які негативно вплинуть на сферу трудових відносин
– Законопроектом пропонується фактично створити окремий закон про адміністративну відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про працю, не скасовуючи відповідні норми у чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення. Такий висновок можна зробити з огляду на те, що відповідно до норм законопроекту власник підприємства, установи, організації має право в регресному порядку стягнути з посадової особи підприємства, установи, організації 50 відсотків від розміру накладених штрафних санкцій (при цьому слід зауважити, що саме має право, а не зобов’язаний, а тому власник зможе використати це як спосіб різного виду шантажу над винними у порушенні трудового законодавства посадовими особами); та з огляду на те, що фізичні особи – підприємці також підпадають під дію цього законопроекту. Також зрозуміло, що часто власник підприємства одночасно є і певною посадовою особою на цьому підприємстві. Крім того, зазначене нововведення щодо матеріальної відповідальності посадових осіб перед власником підприємства взагалі суперечить принципам трудового законодавства та вже існуючим у Кодексі законів про працю України нормам про матеріальну відповідальність працівників перед роботодавцем. При цьому питання адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення трудового законодавства зараз вже регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, що відповідає прагненням будь-якої розвинутої країни максимально кодифікувати своє законодавство за відповідними галузями. Розпорошення норм про притягнення до адміністративної по своїй суті відповідальності за різними законами є неприпустимим. Більше того, за окремі визначені законопроектом порушення трудового законодавства вже передбачена навіть і кримінальна відповідальність. Таким чином, буде не зрозуміло, до якої ж саме відповідальності (а саме, до відповідальності відповідно до цього нового закону, що пропонується прийняти, чи до адміністративної, чи до кримінальної) слід притягувати посадову особу за порушення певних вимог трудового законодавства. Інакше кажучи, законопроектом фактично пропонується закріпити умови, коли за певне правопорушення особа буде притягатись до відповідальності не один раз, а кілька разів у відповідності до різних законів, у різний спосіб та різними органами. І тут подальші коментарі зайві.
Порушені у законопроекті питання по суті вже регулюються чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України, Кодексом законів про працю України. Отже, в разі необхідності потрібно вносити зміни до цих Кодексів, а не створювати окремий закон.
– Запропоновані у законопроекті розміри штрафів не мають нормального співвідношення зі штрафами за інші адміністративні правопорушення в інших сферах правовідносин. Законопроектом не враховується та обставина, що постраждалою особою від порушення трудового законодавства є не тільки держава, але й працівник (штрафи роботодавець сплачує державі, законопроектом не передбачено сплати роботодавцем працівнику грошової компенсації (або пені, штрафу) в разі порушення трудового законодавства, коли зачіпаються права та законні інтереси працівників; тобто корупція буде стимулюватись, а питання компенсації шкоди працівнику так і залишиться відкритим). Не враховуються питання необхідності введення розумного співвідношення між розміром доходу підприємства (посадової особи, фізичної особи-підприємця) та розміром штрафів. Так для підприємств (посадових осіб, фізичних осіб-підприємців) з невисоким рівнем доходу нові розміри штрафів можуть стати навіть причиною припинення їхньої підприємницької діяльності через брак необхідних для здійснення цієї діяльності коштів (або причиною розпродажу частини власного майна для того, щоб сплатити штраф), для інших роботодавців (посадових осіб, фізичних осіб-підприємців) нові розміри штрафів все одно будуть невеликими (якщо їх порівняти з їхніми доходами), а тому ці штрафи не стануть причиною припинення їхньої підприємницької діяльності (або причиною розпродажу частини їхнього майна для того, щоб сплатити штрафи).
– Крім того, у сфері трудових відносин зараз існує не стільки проблема того, що штрафи за порушення трудового законодавства є маленькими, скільки проблема того, що часто винні у порушенні трудового законодавства особи з різних причин взагалі не притягуються ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності; що не має чіткого механізму компенсації працівникам тієї шкоди, яку роботодавець наносить працівникам внаслідок порушення їхніх трудових прав (наприклад, ані в чинному законодавстві, ані в цьому законопроекті навіть не має норм, які би встановили обов’язок роботодавця сплачувати працівнику пеню за затримку заробітної плати); що трудові спори у судах часто розглядаються досить тривалий час тощо.
Загальний висновок
Законопроект не може бути підтриманий, оскільки він не узгоджується з основними принципами та завданнями правової, демократичної, соціальної держави. Зокрема, в разі його прийняття буде створена юридична колізія між цим Законом та Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України, Кодексом законів про працю України. А це стане стимулом для розвитку корупції.

Зауваження до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про працю)»

Запропоновані у законопроекті зміни, які негативно вплинуть на сферу трудових відносин
– Пропонується притягувати до адміністративної відповідальності працівника за фактичне виконання ним своїх трудових обов`язків без оформлення трудових відносин, що є абсолютно неприпустимим. Такий підхід можна охарактеризувати як знущання над працівниками, як перекладення частки відповідальності за порушення трудового законодавства з роботодавця на працівника. Такі норми призведуть до повного колапсу та «замороження» існуючих зараз проблем у сфері праці. Працівник за таких умов взагалі не буде повідомляти контролюючи органи про факти не оформлення трудових відносин належним чином, про факти виплати заробітної плати «в конвертах», а також не буде звертатись у визначений законом спосіб за захистом своїх трудових прав. Тобто працівник стане повністю незахищеним від протиправних посягань на його права та законні інтереси з боку роботодавця, а державі стане набагато складніше (практично неможливо) виявляти факти не оформлення належним чином трудових відносин. Можна сказати, що в такий спосіб держава навпаки створить умови для збільшення кількості тих випадків, коли трудові відносини не будуть оформлені належним чином та коли заробітна плата буде виплачуватись «в конвертах».
Крім того, роботодавці, як правило, мають відповідні юридичні підрозділи або ж мають гроші на оплату послуг юриста. А звідки і за які кошти працівник має дізнаватись про те, яким чином мають бути оформлені трудові відносини? Та взагалі яким чином, наприклад, працівник робітничої професії буде розбиратись у юридичних тонкощах? Зрозуміло, що він не зможе розібратись в них. Крім того, працівники – це керовані та матеріально залежні від роботодавця особи. На свідоме не оформлення належним чином трудових відносин вони погоджуються, як правило, лише вимушено, під тиском роботодавця, внаслідок того, що роботодавець користується важким становищем працівника, коли той взагалі не має роботи або не має зарплати такого рівня, якого вистачило б йому на оплату своїх мінімальних життєвих потреб та потреб своєї родини.
– Підвищення розмірів штрафів за адміністративні правопорушення створює додаткові умови для розвитку корупції, не вирішує проблеми необхідності диференціації розміру штрафів в залежності від прибутку роботодавця, проблеми неналежного реагування контролюючих органів на скарги працівників, проблеми відсутності норм про обов’язок роботодавця сплачувати працівнику грошову компенсацію за порушення трудових прав (наприклад, за порушення строків виплати заробітної плати) тощо.
– Законопроектом пропонується встановити такі норми, коли певні порушення трудового законодавства будуть вважатися одночасно і адміністративним правопорушенням, і кримінальним злочином. Це взагалі не піддається коментарю, оскільки говорить про відсутність елементарних юридичних знань у авторів цього законопроекту.
Запропоновані у законопроекті зміни, які можуть позитивно вплинути на сферу трудових відносин
– Законопроектом пропонується надати повноваження інспекції праці самостійно накладати адміністративні штрафи на роботодавців за порушення трудового законодавства (чинним законодавством передбачено, що штраф накладає суд за відповідним поданням контролюючих органів). Такими повноваженнями наділена більша частина тих державних інспекцій та контролюючих органів, що здійснюють нагляд за додержанням законодавства в інших сферах правовідносин.

Загальний висновок
Законопроект не можливо підтримати, оскільки більша частина його норм суперечить принципам правової, демократичної, соціальної держави, принципам громадянського суспільства, нормам Конституції України тощо. Прийняття цього законопроекту дуже негативно вплине на сферу трудових відносин та призведе як до загострення вже існуючих проблем у цій сфері, так і до створення нових, зараз не існуючих проблем.

Юрист Олександр Фадюхін,
Комітет Конгресу з питань законотворчої роботи

Оставить комментарий

Статью разместил:

  Сергей Струков   Сергей Струков

Наши именинники

Тавожнянский Николай  Иванович

Тавожнянский Николай Иванович

Профком ППО ВП НПФ ПАО «АМКР» поздравляет помошника машиниста тепловоза ЦЄЖДТ Тавожнянского Николая [...]
Савастьянов Егор Николаевич

Савастьянов Егор Николаевич

Профком ППО ВП НПФ ПАО «АМКР» поздравляет проходчика (подземного) ШУ ГД Савастьянова Егора Николаеви[...]
Высоцкий Руслан Владимирович

Высоцкий Руслан Владимирович

Профком ППО ВП НПФ ПАО «АМКР» поздравляет электрогазосварщика, предцехкома УКТРО ГОКа Высоцкого Русл[...]
Романов Сергей Васильевич

Романов Сергей Васильевич

Профком ППО ВП НПФ ПАО «АМКР» поздравляет машиниста ЖД крана, предцехкома ЦРПС Романова Сергея Васил[...]
Гаврилаш Николай Васильевич

Гаврилаш Николай Васильевич

Профком ППО ВП НПФ ПАО «АМКР» поздравляет электромонтёра, предцехкома, АЦ-1 Гаврилаш Николая Василье[...]

Городские новости

Прокуратурою Дніпропетровської області забезпечено встановлення обґрунтованих тарифів з теплопостачання та повернення зайво сплачених коштів

Прокуратурою Дніпропетровської області забезпечено встановлення обґрунтованих тарифів з теплопостачання та повернення зайво сплачених коштів

Прокуратурою Дніпропетровської області розпочато та розслідувано кримінальне провадження відносно сл[...]
КРИВОРІЗЬКА КАРАТИСТКА ПРИВЕЗЛА ЗОЛОТО З ЧЕМПІОНАТУ ЄВРОПИ

КРИВОРІЗЬКА КАРАТИСТКА ПРИВЕЗЛА ЗОЛОТО З ЧЕМПІОНАТУ ЄВРОПИ

Переможне золото привезла до Кривого Рогу 16-річна спортсменка з кіокушин-карате Ілона Аратовська. [...]
"Кто и как облапошил АрселорМиттал Кривой Рог на 24 миллиона гривен?"

"Кто и как облапошил АрселорМиттал Кривой Рог на 24 миллиона гривен?"

"Пока Лакшми Миттал наслаждается в Лондоне благами цивилизации, на одном из его предприятий, в Криво[...]
Последствия рекордного штрафа АрселорМиттал Кривой Рог для прокурора – ГПУ наградило, анонимные «доброжелатели» рассылают жалобы!
Беспрецедентная победа: прокуратура Кривого Рога заставила «АрселорМиттал Кривой Рог» возместить государству 72 млн. грн. ущерба за вредные выбросы

Беспрецедентная победа: прокуратура Кривого Рога заставила «АрселорМиттал Кривой Рог» возместить государству 72 млн. грн. ущерба за вредные выбросы

18 октября в Днепропетровском апелляционном хозяйственном суде состоялось заседание, на котором пр[...]
Мы в Facebook
Метки
ArcelorMittal Акции протеста АрселорМиттал АрселорМиттал Кривой рог Верховна Рада Гонзало Уркихо Закон Коллективный договор Конфликт Маршрутки Кривой Рог Независимые профсоюзы Независимый профсоюз Кривой Рог Оздоровление Оппозиция Отпуск Охрана труда Пенсионная реформа на Украине Права Права Бригадира Права человека на АрселорМиттал Права членов бригады Профком Профсоюзы Реорганизация на ArcelorMittal Реструктуризация АрселорМиттал Кривой Рог Ринат Старков Санатории Снегоборьба Сокращение Суд Требования к Верховной Раде Требования профсоюзов Трудовое законодательство Увольнение с работы Уніан Цена на проезд в маршрутках Кривого Рога поднялась до 3 гривен Электроэнергия безработица пенсии пенсионная реформа пенсионная система реструктуризация на АрслорМиттал Кривой Рог сокращение рабочих цена проезда в Кривом Роге центры занятости
Поиск

This movie requires Flash Player 9

Зараз на сайті

Пользователей онлайн:

Users: 1 гость, 1 робот